Марківська районна рада
Марківський район, Луганська область

Футбол

Андрій Володимирович Ткаченко – центральний захисник збірної футбольної команди Марківського району "Нива".

2 червня 1990 року народився в смтМарківка.

Згадуючи дитинство, на думку Андрія відразу приходить футбол. Тому що все свідоме життя було так чиінакше пов'язане з футболом.

Дитячі та юнацькі роки були проведені на полі. Зростав на кварталі, де майже кожен грав і цікавився футболом.

Влітку взагалі футболом починався ранок Андрія і футболом же закінчувався вечір.

Будучи учнем Марківської гімназії, весь час брав участь у спортивних змаганнях районних та обласних рівнів, засвоєні були всі види спорту. Та футбол займав і займає окреме місце в житті Андрія.

Розвивали футбольні здібності Андрія Ткаченко перші тренери - Євген Михайлович Кужель та Микола Миколайович Рипало. Простежується навіть сьогодні почерк тренерів у вихованцях.

Адже, Андрію Ткаченко притаманна та витриманість і сила духу, що спонукає завждийти до кінця, йти до перемоги. Незважаючи на інколи присутні травми, на несприятливу погоду чи більш професійну підготовку суперника.

А. Ткаченко з покоління спортсменів, які звикли боротися на полі з самого раннього віку. Виховувати такі риси у футболістів , за спостереженнями, притаманні тренерам Кужелю та Рипало.

Після закінчення 9 класів Ткаченко пішов навчатися в Марківський професійний аграрний ліцей на спеціальність - водій.

Потім вступив до Луганського національного університетуім. Т.Г. Шевченка в інститут фізичного виховання і спорту. Був у складі футбольної команди університету.

На даний момент Андрій Ткаченко займає посаду головного спеціаліста відділу молоді та спорту Марківської районної державної адміністрації, заступтик голови районної федерації футболу. У подальшому планує бути поєднаним з футболом. Нехай в житті може багато чого змінитися, але Андрій бажає, щоб не змінювалося тільки одне - щоб футбол завжди залишався в його житті.

Трапляється так, що саме життя стає для нас серйозним суперником, ми буваємо не готові до занадто частих а так. Та головне мати силу вистояти.  Андрій бажає всім гравціям «Ниви» витримки, сили духу, спортивної та жттєвої наснаги. 

 

 

Дмитро  Андрійович Олійник – лівий захисник збірної футбольної команди Марківського району "Нива".

Наймолодший гравець  збірної. Народився 4 грудня 1999 року. Футбол в житті Дмитра з'явився приплизно у 7 класі. Спортивний потенціал та футбольні здібності у Дмитра вдалось розгледіти Миколі Комісаренку. Який на той час займався тренуванням молодого покоління.

Дмитро був частим учасником спортивних змагань, а ось футболом зацікавився, порівняно з іншими гравцями "Ниви", досить не давно. Та високі результати не примусили на себе довгочекати.

Дається в знаки і спротивна вихованість, і той самий футбольний стержень, що передався Дмитру від діда.

З минулого року Дмитро Олійник став одним із гравців футбольної збірної Марківського району. З кола його Марківських однолітків ще нікому не вдалося потрапити до складу"Ниви".

Серед гравців команди найавторитетнішим для себе Дмитро вважає капітана – Олександра Білика, а також граючого тренера – Миколу Рипала. Бо ж сааме від них багато в чому залежить результативність всіх гравців. Намагається як умого більше перейняти від них порад та хоча б частину досвіду.

У цьому році Дмитро Олійник закінчив 11 клас Марківської гімназії. Планує у подальшому займатися медециною. Та футбольні тренування не планує залишати. Адже, на даний момент для Дмитра футбол – це більшеніж просто гра.

Маємо надію, що ще не один рік поспіль Дмитро буде представляти Марківщину у складі збірної. Нехай це буде тільки початок футбольної стежини молодого спортсмена. Багатьом спортивним вихованцям Марківського району з ранніх років прививають футбольний патріотизм. І Дмитро Олійник не є винятком. Тому чекаємо віднього нових успіхів на полі, а також віримо в команду Марківщини!

 

Іван Олександрович Ульченко - нападник збірної футбольної команди Марківського району "Нива".

День народження Івана Ульченка 4 вересня. У 1982 році він народився в Марківці. Дитинство Івана не стало якимось винятковим. Ажде, так як і у більшості мешканців Марківського району воно тісно пов'язане з грою у футбол.

Навчався Іван Ульченко в Марківській середній школі №2. З шкільних років з захопленням відвідував тренування з греко-римської боротьби. Та залишитися осторонь футболу теж не хотілося. Бо ж мав достойні показники в обох видах спорту. Ульченко став першим в області з греко-римської боротьби в своїй ваговій категорії. Але й футболу не менше сил та часу віддавав Іван. Займаючись паралельно боротьбою та футболом, все ж не можливо було вибрати для себе основне спортивне заняття.

Олександр Іванович Грибанов є першим тренером Івана Ульченка з футболу. Та важливу роль у обанні саме футбольного шляху відіграв Євген Миколайович Кужель. Завдяки вихованню цього тренера Іван остаточно вирішив у подальшому присвятити себе тренуванню на полю.

Після закінчення 9 класів, Ульченко вступав до Старобільського філіалу Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченка на факультет фізичного виховання.

Закінчив Іван Марківськой професійний аграрний ліцей. Потім була служба в армії. Та не зважаючи на різні життєві ситуації,не було часу коли футбол для Івана відходив на другий план.

Так в 2007 році в склад Марківської районної футбольної команди приєднався Іван Ульченко. Тоді він став виступати під номером 8. І до цього часу не було гри, коли б ця традиція була порушена. У складі районної команди став Чемпіоном області серед сільських районів.

Як незмінна його любов до футболу, так і не змінюється номер, який допомогає йому демонструвати свою вправність. Адже, постійно відмічається непередбачуваність Івана для суперників. Його, напевно авторські прийоми, часто збивають з пантелику, зусередженого на типовій грі ,суперника.

У нинішньому складі "Ниви" авторитетними у питаннях щодо футболу та за його межами є, звичайно, граючий тренер - Микола Рипало та капітан команди - Олександр Білик.

Любов до шаленого футбольного ритму Іван Ульченко передав своїм найголовнішим вболівальникам і суддям - своїм синам. Давид та Назар постійно проводять свій вільний час тільки з футбольним м'ячем. Старший син Давид - вихованець Марківської ДЮСШ. І вже зараз мав досвід участі в Чемпіонаті Луганської області серед юнаків.

Напевно, футбольним життя у гравця під номером 8 буде завжди. Мабуть, не є дивним, що і мрії його пов'язані не з чимось іншим, а саме з футболом. Найбільше Іван Ульченко мріє зіграти зі своїм сином на одному полі і у складі однієї команди.

Не має сумніву, що таке особливе відношення до цього виду спорту не є підробним. У будь-якої команди бувають як перемоги, так і програші. Та гіркоту поразки Іван Ульченко сприймає найболючіше з усього складу. Це помічають і гравці "Ниви", і його друзі. Саме через поразку завжди веселий та привітний гравець надовго стає замкнутим та сумним. Бо футбол для нього це, в якій мірі, спосіб життя.

 

Микола Миколайович Рипало - граючий тренер збірної футбольної команди Марківського району "Нива" .

Народився 1 квітня 1977 року.

Цікавість до спорту, а зокрема до футболу, передалась від батька - Миколи Юхимовича, який все своє життя присвятив футболу. Тому, мабуть, і Микола молодший виховувася зіспортивним нахилом.

З самого дитинства М.Рипало був нерозлучним з футболом. Одним із перших його тренерів був СергійОлександровичБілик.

Починаючи з шкільних років, приймав участь в змаганнях районних, обласних та державних масштабів.

В 90-х роках, за ініціативи Володимира Цукренка, почалося формування футбольної команди Марківки.

До складу ввійшли молоді юнаки, найстаршим на той час було не більше 21 року. МиколаРипало, будучи ще школярем, такожв війшов до складу гравців Марківки.

Вцей період став проявляти високі показники у футболі. Потім булла армія. Після строкової служби, вступив до Луганського національного університету ім. Т.Г. Шевченко, на факультет фізичного виховання. Продовжував грати у складі Марківської команди.

Також Миколі вдавалось поєднувати навчання з роботою тренера в Марківській дитячо-юнацькій спортивній школі.

З 1997 по 2000 рр. Був гравцем команди "Сатурн"(Кантемирівка), а з 2000 року - ФК "Росош". Також грав за Біловодську "Незалежність".

Микола Рипало виховував неодне покоління достойних спортсменів, які і зараз захищають футбольну честь Марківщини на змаганнях різних рівнів.

З самого початку футбольного розвитку Миколи Рипала, гравців  відмічають його порядність на полі. Більшість гравців нинішнього складу "Ниви", знайомі з Миколою з 10-ти річного віку. Знають його як дуже відповідальну людину, як майстра тренерської справи.

На даний момент вихованці  Рипала знають його і як футбольного партнера. Адже багато хто з них входить до складу збірної команди.

Дуже часто люди, котрі оточують М.Рипала, відмічають його відкритість. Багато хто вважає його хорошим другом.

Футбол в житті Миколи Рипала займав і займає чималу частину життя.

Тому і на данному етапі намагається молодшому поколінню передати свої кращи риси характеру та відданість своїй справі.

В усі часи футбольні колективи, де був М.Рипало, поважали його і цінували.

На даний момент Микола Рипало є керівникомМарківського відділення "Нова пошта",а також граючим тренером дорослої збірної Марківського району з футболу.

Олександр Сергійович Білик – капітан збірної футбольної команди Марківського району "Нива", центральний півзахисник.

Народився 15 травня 1990року.

З самого раннього дитинства поруч з ним був футбол. І цим, мабуть, нікого не здивуєш. Адже, любов до цього виду спорту у Біликів передається,напевно, на генетичному рівні. Олександр є представником не першого покоління, яке, присвячує майже все життя саме футболу. Бо ж і батько О. Білика, і дідусь з задоволенням показували високі результати в змаганнях різних рівнів. Не менший інтерес до футболу проявляє і молодший брат Олександра - Сергій.

Сам Олександр згадує як, будучи ще у дошкільному віці, його на поле привів батько. Саме тоді він відчув ту неперевершену атмосферу гри. З тих пір неможе та і не хоче вириватися з полону футболу.

Починаючи з молодших шкільних класів, вже було помічено потенціал і футбольні здібності. Змагання різнопланових масштабів завжди були з участю Олександра Білика.

Після 7 класу навчався в Луганському обласному училищі фізичної культури та спорту. У складі молодіжноі футбольної команди Луганськоі "Зорі" грав на першість України серед юнаків.

По закінченню училища навчався в Луганському національному університеті ім. Т.Г. Шевченко на факультеті  фізичного виховання та спорту.

Також і в університеті показував стійкість у грі, беззупинністьна шляху до перемоги. Виступав у складі команди університету.

Паралельно з навчанням у вищом унавчальному закладі, Олександрграв у скаді СК"Зоря". Будучи гравцем команди, брав участь у Чемпіонаті Донбасу.

Близько двох років тому,Олександр став капітаном збірної футбольної команди Марківщини-

"Нива".

Без сумніву, на плечі капітана покладається велика відповідальність. Адже, загалом від нього залежить настрій команди, зібраніть і результат тренувань. Саме капітан завжди повинен подавати приклад для гравців. І від нього також залежать показники команди на змаганнях.

У цьому випадку "Нива" для себе обрала, напевно, потрібну людину.

Гравці "Ниви" відмічають стриманість Олександра, а також здатність передбачати небезпечні моменти під час гри. Часто підкреслюють, що не помилилися у виборі капітана.

Якщо ж говорити про майбутнє, Олександр Білик планує залишатися з футболом як умога довше. За всі свої здобутки, показники і нагороди у футболі дякує, звісно, своїм першим тренерам. Котрі своєчасно виховали в ньому цей стержень футболіста. Саме Сергій Олександрович Білик та Микола Миколайович Рипало займались спортивним вихованням та тренуванням Олександра.

Дивлячись на таких гравців, як О.Білик, юні футболісти намагаються бути хоччимось схожими на них. Повторюють подібні рухи та прийоми на полі, виховують таку ж волю до перемоги.

 

Серед футболістів Марківського району можна зустріти таких, що не безпідставно називаються патріотами районної команди. Це ті спортсмени, які на протязі не одного року демонструють свою майстерність виключно у складі футбольної команди Марківщини. Ні суттєвіші фінансові винагороди, ні перспективніший спортивний ріст не змусили їх покинути поле рідного краю.

Олексій Іванович Мозговий на протязі не одного року захищає футбольну честь Марківщини. Він є представником того виховання, коли спортивні інтереси малоїБатьківщини завжди залишаються на першому місті.

Народився Олексій Мозговий в селі СичанськеМарківського району. Футбольна активність була  помітною ще з шкільних років.Першим тренером для Олексія став вчитель Сичанської школи – Валерій Васильович Білокобильський. Завжди спокійний та урівноважений в житті, на полі Мозговий демонстрував просто неперевершені футбольні комбінації. Не обходилися ніколи різноманітні змагання без Олексія, а футбольні тим паче. Приймав участь в змаганнях «Шкіряний м'яч», що проходить на обласному рівні.

А будучи у 8 класі, як кращий спортсмен футбольної секції Марківської ДЮСШ, вступив до Луганського вищого училища фізичної культури та спорту, для підвищення своєї спортивної майстерності. Брав участь у змагання на футбольну першість України серед юнаків.

По закінченню училища, Олексій Мозговий вступив до Луганського аграрного університету. Де отримав освіту з двох спеціальностей.

Футбольні здібності марківського вихованця завжди були помітні оточуючим. Навчаючись в аграрному університеті, виступав за футбольну збірну закладу. Був і у складі команди під час участі в Чемпіонаті серед Луганських вищих навчальних закладів – «Універсіада». Тоді, зайнявши перше місце на обласному рівні, у складі збірої університетів ставсрібним призером Чемпіонату України серед вищих навчальних закладів України. Також був гравцем футбольної команди «Металург» Лутугіно.

А зі збірною футбольною командою Марківського району Олексій Мозговий пов'язаний з 17 років. Починаючи з цього віку, він з натхненням демонструє свої вміння, захищаючи честь району на різнопланових змаганнях. Брав участь в Чемпіонаті Кубку області серед сільських районів.

Неодноразово гравця Мозгового було визнано кращим футболістом року на всіляких турнірах та змаганнях.

Технічність, дисциплінованість, врівноваженість та цілеспрямованість притаманні Олексію. Це помітно вже на протязі довгого періоду як гравцям збірної, так і тренерам. Також, у потрібні моменти, Олексій Мозговий здатен проявляти і лідерські якості.

Останнім часом виступав на позиції нападника у складі «Ниви». Дякуючи таким відданим футболістам у команди Марківщини є можливість демонтрувати достойні показники на змаганнях. Та й за високі здобутки в  не далекому минулому слід подякувати теж майстерності таких спортсменів.

Вболівальники часто відмічають стриманість Мозгового в будь-яких моментах на полі. А знайомі часто характеризують його як відкриту людину, що вміє завжди знайти правильний підхід до кожного.

Слід відмітити, що Олексій вже на протязі не одного року є відданим вболівальником футбольної збірної України. Особисто неоноразово відвідував матчі за участі національної збірної.

Сподіваємося, на прикладі нападника «Ниви» - Олексія Мозгового, будуть виховуватися й наступні футбольні покоління Марківщини. Адже, правильний патріотизмпотрібно прививати з ранніх років. Тим паче якщо це патріотизм футбольний.

 

 

Спокон віків Марківщина була футбольною. Не одне покоління Марківської молоді було виховане саме футболом. Важко навіть назвати точну дату початку футбольного життя району. Адже, завжди спортивні представники брали участь у змаганнях.

Бували, звісно, різні періоди розвитку місцевого футболу.  Формування команд, недофінансування, непорозуміння. Все це довелось пережити. Та, напевно, дякуючи достойним, вже тепер ветеранам спорту, футболу на Марківщині вдалось вистояти і більш того, він і нині розвивається в досить високому темпі.

Дуже часто найцікавішим періодом в районному футболі називають 80-ті – 90-ті роки.

Саме в цей період часу свою високу футбольну майстерність показував Сергій Олександрович Білик. Вихованець Марківської ДЮШС, постійний учасник районних та обласних змагань. У свій час став Чемпіоном першості області.

Сергій Олександрович є тим самим прикладом людини, котра не може розділити футбол від життя. Бо завжди футбольне поле, шкіряний м'яч та гетри перепліталися з повсякденням. Навіть сторонні люди не можуть уявити Марківський футбол без Сергія Білика. Адже, з його боку було прикладено дуже багато зусиль загалом до розвитку футболу в районі.

Закінчив С.О. Білик Ворошиловградський інститут фізичного виховання.

Займав посаду директора спортивного союзу Марківського району.

Слід відмітити, що саме Сергій Олександрович Білик разом зі своїми друзями-футболістами, посприяли будівництву селищного стадіону «Нива». Який на даний момент є одним із кращих стадіонів в області.

На початку 2000-х років Сергій Олександрович був головою Марківської районної федерації футболу. Дякуючи саме цій людині було відновлено проведення дитячого Кубку з футболу серед вуличних команд, що традиційно проходив на протязі літа.

Любов до футболу, як до виду спорту, а також як до вагомої частини життя проявляється у вчинках Сергія Олександровича.

На даний момент Білик є співробітникомМарківської ДЮСШ. Цей футбольний патріотизм, що притаманний йому, прослідковується у всіх, хто  мав можливість хоча б трохи поспілкуватися з Сергієм Олександровичем.

Безумовно, дуже важливо те, що свою футбольну майстерність, спортивну твердіть духу Білику вдалось передати своїм синам. Адже, так важливо, щоб подібна спортивна гордість мала своє продовження.

Олександр та Сергій є достойними футбольними представниками династії Біликів. Для багатьох це не є дивним. Та, мабуть, кому як не синам найважче виправдати очікування, не стати гіршим, в першу чергу в очах свого тренера і за сумісництвом батька. Бо від них взагалі-то завжди чекають більшого, ніж від інших. Тому що високу футбольну планку в  родині Біликів було поставлено, напевно ще до їх народження. А вдержати достойний авторитет набагато складніше. Та, здається, у молодшого покоління це поки що вправно виходить. Наприклад, старший син Сергія Білика - Олександр на даний момент є капітаном збірної футбольної команди району «Нива». І вже традиційно демонструє високі результати не тільки на горизонтах Марківщини.

Зараз в Марківці Сергій Олександрович Білик є чи не єдиною людиною, котра так досконало знає футбол. Дякуючи його футбольним надбанням можна з гордістю говорити не тільки про сьогоденний Марківський футбол, а й пишатися футбольним минулим. Такі представники району ніколи не залишаються без уваги. Їх ставлять за приклад, у них питають поради. І дуже часто теперішнє покоління спортсменів підкреслює велику роль ветеранів спорту. Бо без футбольного минулого не буває футбольного майбутнього. Іноді, це так важливо пам'ятати.

Нещодавно поповнив склад футбольної команди «Нива» (Марківка) Максим Тіщенко.

Народився Максим в Старобільському районі. Футболом почав цікавитися ще з раннього дитинства. Поступово інтерес переріс у дещо більше. Адже, без цього виду спорту Максим просто не міг існувати, тим паче, що почали проявлятися достойні футбольні вміння.

Тому з 11 років було прийнято рішення почати навчання в Стахановській Обласній Загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів №1. Де відвідував спеціалізовану секцію з футболу. Будучи у складі команди навчального закладу ставав призером та переможцем Чемпіонату області серед юнаків 1995-1996 років народження. Далі було навчання в Медучилищі Старобільська.

І весь цей час футбол був завжди невід'ємною частиною життя.

До не давна був у складі команди «Олімп»(Старобільськ). А зараз приєднався до гравців «Ниви»(Марківка).

Характеризує марківську команду як дружну та зібрану. Відчувається непідробний авторитет капітана та тренера в команді. Також і для самого Максима важливі поради як Миколи Рипала, так і Олександра Білика.

Дуже приємно, що всі гравці «Ниви» відкрито прийняли Максима Тіщенка в команду, хоча до цього з ним був знайомий лише Володимир Білокобильський.

Не зважаючи на те, що команда Марківщина порівняно молода, все ж таки результати показані досить високі.

Тому ласкаво просимо Максима Тіщенка до складу команди! Та побажаємо нових відкритих футбольних горизонтів вже у складі марківської «Ниви».

Переважна більшість вважає, що футбольну майстерність можна набути завдяки постійним тренуванням. Але, чесно кажучи, тільки фізичні вправи не здатні допомогти людині стати достойним спортсменом. Як і будь-яке заняття, футбол потребує й таланту.

В команді Марківського району є спортсмени, котрі, можна сказати, від природи наділені розумінням футбольних тонкощів. Максима Єманова можна, без сумніву, назвати одним із тих представників, які мають високі показники на полі, без підготовки в спеціалізованих закладах. 

Провів свої дитячі та юнацькі роки Максим в селі Височинівка Марківського району, де футбол завжди посідав важливе місце серед населення. Також, директор СТОВ «Фрунзе»  - Олександр Петрович Брюховецький, особисто поважає футбол як вид спорту.

Після закінчення 9-ти класів місцевої школи Максимом було освоєно професію водія. Далі була строкова служба в армії та працевлаштування за професією в СТОВ «Фрунзе».

Слід відмітити, що на даний момент Єманов залишився чи не єдиним представником височинян, котрий із своїх ровесників не залишив футбол.

І, будучи зараз, молодшим сержантом служби цивільного захисту, Максим захищає футбольну честь району в складі марківської «Ниви».

Гравці відмічають витримку та стійкість Максима Єманова під час гри. Дуже важливо, що завдяки його природній майстерності, може з легкістю бути майже на будь-якій позиції на полі.

 Для нього завжди характерні стриманість, небагатослівність та дружелюбність й поза футболом.

Мабуть, тому важко ще щось додати про Єманова. Бо про порядних людей завжди важко підібрати велику кількість підходящих слів. 

Поважають Максима і як граця «Ниви», і як товариша. І з роками це відношення, напевно, буде тільки зміцнюватись. Бо дружба футбольна дещо відрізняється від звичайної. Вона міцніша та й довготриваліша. Адже, якщо колись футбол когось поєднав, то не на один рік. Це вже перевірено поколінням старших спортсменів.

І дуже добре, що нинішній склад районної збірної є дійсно згуртованою командою. А частиною цього неподільного організму є завжди майстерний бомбардир – Максим Єманов.