Стаття на тему : "Психологічна травма і шляхи її подолання"
Психологічна травма і шляхи її подолання
Актуальність цієї теми пов’язана з тим, що в сучасному житті людина знаходиться в умовах постійного стресу і психотравмуючих ситуацій. Технічний прогрес, швидкий темп життя, постійна гонка за матеріальними благами, невідповідність бажаного і реального, проблеми з близькими і рідними людьми все це призводить до травм, які мають різноманітну природу. Починаючи з дитинства і до самої старості людина піддається різноманітним негативним впливам, під час яких спрацьовують різноманітні захисти, для того щоб зберегти цілісність психіки.
Психотравма – це життєва подія або ситуація яка впливає на значущі сторони існування людини і приводить до глибокого психологічного переживання. Виникнення психічної травми розглядається як наслідок незавершеності інстинктивної реакції організму на травматичну подію. Внутрішню травму можна порівняти з фізичною раною, до якої людина вже давно звикла і не звертає на неї ніякої уваги, і не піклується про неї.
Травма має подвійну природу: спочатку проявляється руйнівна сила, вона забирає здатність людини жити і радіти життю. Інша сторона, парадокс травми – її здатність зцілювати і трансформувати людину. Скільки у людини травм, стільки і ресурсів за допомогою яких вона бореться з нею.
Травма у цьому контексті це все те що викликає нестерпні душевні страждання і тривоги. Психіка влаштована достатньо гармонійно і має свої механізми, які дозволяють людині в цих умовах зберегти свою цілісність і вижити. Це захист який називають дисоціацією.
Дисоціація є нормальною частиною захистів психіки від потенційного пошкодження травматичної дії. Це своєрідний фокус, який психіка розігрує сама над собою. Життя продовжується, коли нестерпні переживання розподіляються по різним відділам психіки і тіла, а саме переводяться в несвідомі аспекти психіки і тіла. В цей момент з’являється перешкода інтеграції зазвичай єдиним елементам. В пам’яті індивіда що пережив травматичні події, з’являються провали, для нього стає неможливо виразити словами те, що з ним відбулося.
В терапії людей, які пережили тяжкі психотравми робота спрямована на об’єднання дисоційованих частин особистості. На відміну від психіки, яка витісняє травматичний досвід в несвідоме, тіло зберігає інформацію про травму. Наше тіло наскільки усвідомлене, що завжди знаходить спосіб повідомити, що в нас порушено і розладжено.
В соматичній терапії важлива увага приділяється роботі з рухами, оскільки виникнення психічної травми розглядається як наслідок незавершеності інстинктивної реакції організму на травматичну подію.
Отже, для терапевтичної роботи з таким явищем, як психологічна травма доцільно використовувати методи роботи з тілом. Травма усвідомлюється через тіло і саме воно «пам’ятає» все що сталося з людиною і обов’язково «знає», як вирішити проблему.
При вирішенні цієї проблеми застосовують синтез двох психотерапевтичних методів - соматичної терапії і танцювально-рухової терапії. Де в терапію вступає тіло адже воно містить відбитки, попрацювавши з якими можна «зцілитися».
Танцювально-рухова терапія - це використання виразного руху і танцю як засобу, за допомогою якого індивід залучається до процесу особистісної інтеграції і зростання. Вона була заснована на принципі, що існує взаємозв’язок між рухами і емоціями. Через рух і танець внутрішній світ кожної людини стає відчутним, відкритим для розуміння і усвідомлення.
Соматопсихотерапія — розшифровується, як робота з психічними переживаннями. Цей метод працює таким чином: відчуття в тілі опредмечуються завдяки певним запитанням.
В обох підходах тіло і психіка розглядається як єдність. Будь-який м'язовий рух, навіть маленький, здатний змінити самовідчуття, оскільки м'язова і мозкова активність нерозривно взаємопов'язані: зміна в одному впливає на зміну в іншому і навпаки.
Ці два методи дають змогу об’єднати частини психіки людини, які дисоціювалися при травмі. І тим самим звільнити людину від тягаря.
