ЗГАДАЙМО ГЕРОЇВ – ЗЕМЛЯКІВ!
Павлюченко Олександр Петрович
(1912-1943)
Народився Олександр Петрович Павлюченко в 1912 році в селі Розсохувате, Марківського району, Луганської області в бідняцькій селянській родині. З раннього дитинства пізнав тяжкість втрати, бо вже в 7 років залишився круглим сиротою. Голова місцевої сільради влаштував малого Сашка до районного дитячого будинку, де він зростав та закінчив чотирирічні курси освіти, які були обов’язковими на той час. Потому потрапив до багатодітної тітки прийомним сином, яка з дитинства була переконаною, що найкращим вихователем в світі є суспільно-корисна праця. В цьому вона переконала і Сашка, який з дитинства був невтомним непосидою, метким та вдатним на доброчинні витівки хлоп’ям. Тож без зайвих клопіт працевлаштувала тітка прийомного сина підпаском до гурту радгоспної телятні, де Олександр замарив технікою. Механізація так розбурхала допитливу хлопчачу уяву, що восени він подався на курси механізаторів до Малолокнянської машинно-тракторної станції. Однак його невгамовній натурі однієї спеціальності було замало, і він, працюючи в МТС водієм, до призову в армію, опанував також комбайн, трактор та слюсарську справу. І скоро завоював на підприємстві звання майстра «золоті руки». Та всі плани та сподівання Сашкові, як і мільйонам співвітчизників, безжально затьмарила війна. Щоправда, його, як хорошого спеціаліста, ще більше року затримали при МТС на «броні», і лише в березні 1943 році Олександр став воїном діючої армії. Спочатку він був майстровим-зброярем (поновлював пошкоджену в боях зброю), де й полюбив ручний кулемет, а потім кулеметником 836 стрілецького полку (240-ва стрілецька дивізія, 38-а армія, Воронезький та 1-й Український фронти). Відзначився Олександр Петрович Павлюченко в бою за Дніпро. Під час форсування річки Дніпро першим переправився зі своїм кулеметом на правий берег, висунувся вперед бойових порядків наступаючої роти і почав в упор розстрілювати контратакуючих німців, підтримуючи наступаючу роту.
4 жовтня 1943 року в бою за подолання протитанкового подвійного ескарпу, ризикуючи життям, підповз до протитанкового загородження, знищив кулеметну точку ворога і до 15 німців, чим відкрив шлях радянської наступаючої піхоти.
6 жовтня 1943 року в бою за село Лютіж своїм кулеметом знищив бойову охорону супротивника чисельністю до 10 осіб, непомітно підповз до села і з близької дистанції відкрив згубний вогонь по німцях, знищив до 20 супротивників, чим посіяв паніку серед гарнізону супротивника, що дозволило повністю його знищити.
Указом Президії Верховної Ради СРСР від 13 листопада 1943 року за мужність і відвагу, проявлені в бою при форсуванні Дніпра, Павлюченко Олександру Петровичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка».
На свій останній поєдинок він вийшов недалеко від Києва – в Житомирській області. На околиці села Новоселиці 836 стрілецький полк зустрів запеклий опір ворога. Спалахнув лютий бій, в якому обидва кулемети замовкли майже одночасно. Павлюченко знищив небезпечну ворожу вогневу точку, але й сам одержав смертельну рану, від якої помер на руках командира 27 грудня 1943 року. Похований Герой в братській могилі в селі Новоселиця. Його ім’я носить вулиця в селі Розсохувате.
