Марківська районна рада
Марківський район, Луганська область

30 - ти річчя створення Марківської районної організації ветеранів війни та праці

Марківська районна організація ветеранів війни та праці  як самостійна громадська організація була створена в лютому 1987 року. Рішення про створення було прийнято 21 лютого 1987 року районною установчою конференцією. На ній було обрано раду районної організації в кількості 25 чоловік.

Першим головою ради районної організації ветеранів війни та праці був обраний ветеран Великої Вітчизняної війни Григорій Якимович Бойко.

У 1999 році головами районної ради ветеранів війни та праці працювали Хатунцева Галина Яківна, Білик Олександр Якович та Скиба Іван Федорович.

В січні - лютому 1987 року ради ветеранів війни та праці було створено в 35 трудових колективах. На момент створення районна організація налічувала 4790 чоловік.

Основна задача районної ветеранської організації в перші роки її діяльності полягала в об'єднанні ветеранів Великої Вітчизняної війни й праці, які працювали  в колгоспах, радгоспах, організаціях та підприємствах Марківського району та проживали на його території.

Робота організації будувалась на основі творчої ініціативи та самостійності ветеранського суспільства, співпраці з державними органами, районною Радою народних депутатів, профспілковими комітетами, організаціями культури, охорони здоров'я і народною освітою.

Основною заслугою діяльності районної ветеранської організації було активне сприяння залученню пенсіонерів до посильної трудової діяльності, виготовленню товарів народного користування та сільськогосподарської продукції, застосуванню їх праці в умовах не повного робочого дня, на дому, тимчасової та сезонної роботи.

Ветерани війни та праці активно брали участь у суспільно – політичному і культурному житті працюючих району, у вихованні молоді та школярів на кращих традиціях старших поколінь.

Ради ветеранів війни та праці підприємств, організацій, колгоспів та радгоспів проявляли постійну турботу про ветеранів війни та праці, особливо одиноких та інвалідів, сім'ї загиблих воїнів, сприяли покращенню їх умов проживання, побутового та медичного обслуговування, організації дозвілля.

Особливо активно працювали ради ветеранів радгоспу «Старобільський» (голова ради, ветеран Великої Вітчизняної війни Проненко В.С.), радгоспу «Айдар» (голова ради, ветеран Великої Вітчизняної війни Коломієць Е.А), колгоспу ім. Карла-Маркса ( голова ради, ветеран Великої Вітчизняної війни Муха О. П.), районної споживчої спілки (голова ради, ветеран Великої Вітчизняної війни Веремєєнко І. Я.), Будинку побуту (голова ради ветеранів, ветеран Великої Вітчизняної війни Білик О. Я.), районного об'єднання «Сільгосптехніка» ( голова ради ветеранів, ветеран Великої Вітчизняної війни Греков А. С.).

Суттєвий внесок  у розвиток ветеранського руху внесли партійні та радянські керівники Незнайко Іван Семенович, Григоренко Микола Іларіонович, Ольшанський Олександр Петрович, Сопільник Микола Павлович, Кротько Іван Іванович, директор совхоза «Старобільський», голова колгоспу «Дружба» - ветерани Великої Вітчизняної війни Алєксєєв Василь Ілліч, Проненко Ілля Федосійович, завідуюча районним відділом народної освіти Олександра Михайлівна Черевата, керуючий районним об'єднанням «Сільгосптехніка» Михайло Федорович Флоньов, голови Ліснополянської, Краснопільської сільських рад Дорошенко Ольга Степанівна, Лазуренко Іван Якович, бухгалтер Просянської сільської ради Шевченко В.М., дільничий міліціонер села Бондарівка Ріпка П. І., завідуючі молочно-товарними фермами сел Тернівка та Бондарівка Цукренко П.І., Тищенко Г. І., голова ДОСААФ Авраменко А. А.

В цей період в повній мірі використовувалися надані Статутом права перевіряти роботу медичних закладів, підприємств торгівлі, громадського харчування, служби побуту з питань обслуговування пенсіонерів.

Складними були 90-ті роки, початок 2000-х.

Загальний стан громадськості визначав і стан ветеранської організації.

Рельєфніше в житті ветеранської організації виразились пасивність, недовіра в соціальну справедливість, апатія.

В районі пройшов болісний процес варварського знищення колгоспів і радгоспів, окремих підприємств, почалося масове зубожіння населення, погіршення умов життя, особливо в сільській місцевості, ріст безробіття.

Автоматично було порушено життя ветеранських первинних організацій.

Ці біди торкнулися в повній мірі людей похилого віку.

Потрібен був лідер, котрий зміг би дійти до кожного ветерана, пенсіонера, знати їх потреби і запроси, у повній мірі та оперативно надавати їм необхідну допомогу, чуйно та уважно відноситися до скарг, заяв, пропозицій.

Таким ветеранським вожаком став вчитель – пенсіонер Пульний Микола Єфремович. Головою ради ветеранів його було обрано в серпні 2000 року. До останніх днів свого життя він продовжував робити корисні справи на благо громадян, сприяв тому, щоб ветеранські рухи в районі були цілеспрямованими та організованими.

Під його керівництвом було майже заново сформовано 20 первинних організацій, сформувались волонтерські структури, багато сил та здоров'я було віддано організації підготовки матеріалів для «Книги Скорботи України» та «Книги Пам'яті України. Переможці. «Луганська область».

Найбільш активно в цей період працювали первинні організації сел Кабичівка, Лісна Поляна, Сичанське (голови Заводюк В. І., Гирман В. Ф., Сундук М. П.)

У вересні 2008 року радою організації ветеранів України Пульному Миколі Єфремовичу присвоєно звання «Почесний голова», як визнання його бездоганної багаторічної праці в ім'я розвитку ветеранського руху на Україні.  

З 1 вересня 2008 року керує організацією ветеранів району ветеран Афганістану, полковник у відставці Левченко Іван Федорович.

 

 

 

« повернутися до списку новин