Екскурсія у музей - кімнату пам'яті воїнів - афганців
Очі туманить ядуча сльоза, 
Руки скувала утома,
Палить їй душу афганська гроза —
Син не вернувся додому.
В неї він був ясночолий, як світ,
Сонячно так усміхався,
Ще й двадцяти не було йому літ,
Юним навік і зостався.
Ясеночки! Синочки! Сини!
Колосочки вкраїнського поля,
Скільки ж вас не вернулись з війни ?
Скільки гибіє ще у неволі?
...Роки летітимуть, мов журавлі,
Та не полегшає втрата,
Доки ходитиме по землі Мати солдата.
Напередодні Дня виведення військ з Афганістану 14 лютого 2018 року, на екскурсію у музей - кімнату пам'яті воїнів – афганців завітали студенти Марківського професійного аграрного ліцею, учні гімназії та голова Марківської районної ради А.К. Лигута. У музеї діти змогли побачити світлини загиблих воїнів, стенди з жахіттями війни, особисті речі солдатів. Про експозиції, світлини, а також про саму війну розповів заступник районної організації Української спілки ветеранів Афганістану полковник у відставці В.І. Андрієнко.
«15 лютого 2018 року виповниться 29 років з дня закінчення тривалої, майже десятирічної Афганської війни, яка своїм чорним крилом зачепила і вихідців з нашого району, а взагалі з України – 160375 воїнів взяли у ній участь. Не повернулося з війни 3432 чоловіка, із них загинуло 3360, пропало безвісти або потрапило в полон 72. Залишились без синів 2729 матерів і 1982 батька. Стали вдовами 505 молодих жінок, сиротами – 711 дітей. Поранено на Афганській війні понад 8000 солдат і офіцерів, стали інвалідами 3560 осіб.
Після війни померло від ран, захворювань вчетверо більше її учасників, ніж загинуло. Кількість інвалідів збільшилася втричі. Та скільки б не минуло років, доки ми живі, нам не забути палючий вітер Афганістану, те пекло, про яке довго ніхто нічого не знав. А там йшла справжня війна і гинули наші кращі хлопці. Вони, як і всі в юності, любили життя, мріяли про щастя, писали вірші і вечорами, під час перепочинку, під гітару співали пісень… Ми повинні пам’ятати тих, хто її пережив, тих, хто не дожив, не доспівав…» - зазначив у своєму виступі Віктор Іванович.
